ВС: Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції
ТОВ
звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, в
якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2017
№0001851411.
Обґрунтовуючи
вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану
вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його
господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «П», які належним чином
відображені у податковому та бухгалтерському обліках Товариства на підставі
відповідних первинних документів, відтак оскаржуване податкове
повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 14.02.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, позов задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення від 11.08.2017 №0001851411.
Верховний Суд:
Аналіз реальності господарської діяльності повинен
здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника
податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в
первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються
дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта
господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу
на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі
статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового
обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей
документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську
операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що
дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської
операції.
Водночас, інший платник податків під час
використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти
розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності
даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі
стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а
також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які
брали участь у господарській операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у
залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від
дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник
(покупець, замовник) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певними постачальниками товарів (робіт, послуг) у ланцюгу постачання
вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не
може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг)
вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків
(покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків,
зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за
можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було
встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої
поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування
платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом
спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин
реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно
враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в
адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності
суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого
рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в
сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на
підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував
витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять
інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці
доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України,
згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються
її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та
підтверджується наявними матеріалами справи, позивач є торгівельно-виробничим
підприємством, яке займається фасуванням сипких продуктів харчування, подальшим
їх продажем та мав господарські відносини з ТОВ «П» за договором поставки від
01.04.2016 №5, предметом якого є постачання
сировини для здійснення основного виду діяльності.
На підтвердження здійснення зазначених
господарських операцій позивачем надано до суду видаткові накладні,
товарно-транспортні накладні, податкові накладні, які були складені
постачальником та у встановленому порядку зареєстровані в Єдиному реєстрі
податкових накладних.
Отриманий товар був оприбуткований на складі
платника за адресою Харківська область, Харківський район, смт. Кулиничі, вул.
7 Гвардейської Армії, 1-А., у подальшому расфасований на виробничих потужностях
позивача та реалізований на адресу покупців.
Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «П»
(виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.03.2016 №7, предметом
якого є надання послуг маркетингу та мерчандайзингу.
На підтвердження надання послуг позивачем надані до
суду акти виконаних робіт, акти здачі-приймання послуг, розрахунки вартості
наданих послуг, бланки реєстрації покупців, звіти про відвідування торгівельних
мереж, розрахунок вартості маркетингових послуг по вивченню купівельної
активності, з яких вбачається, що сума наданих послуг була складена виходячи з
ціни роботи промоутера в одному магазині за один день.
Згідно з актом виконаних робіт від 07.04.2016 сума
маркетингових послуг склала 56820,00 грн. Вказана сума визначена сторонами
згідно розрахунку вартості наданих маркетингових послуг по вивченню купівельної
активності в магазинах "Сільпо" в м. Києві за період 01.03.2016 по
16.03.2016. Вартість маркетингових послуг за актом від 11.04.2016 № ОУ-8 склала
58224,00 грн, що відповідає розрахунку вартості наданих маркетингових послуг по
вивченню купівельної активності в магазинах "Сільпо" у м. Києві за
період 17.03.2016 по 31.03.2016.
Суди встановили підтвердження необхідності
отримання послуг за вказаним договором, відображення економічного ефекту,
отриманого від наданих за договором послуг, співвідношення змісту наданих за
договором послуг з основним видом господарської діяльності позивача, а саме
фасування та продаж продуктів харчування.
Оплата отриманих товару і послуг підтверджується
відповідними платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.
Судовими інстанціями також установлено, що надані
первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі
відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його
контрагентами.
Суд не приймає до уваги посилання податкового
органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків,
оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в
сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності
здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні
документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської
операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг (робіт), що
надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих
документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про
відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний
рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у
зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.
Приймаючи до уваги встановлення судами використання
позивачем у власній господарській діяльності придбаних робіт (послуг), руху
активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів
використання робіт (послуг) у
господарській діяльності та неправомірність формування податкового кредиту з
податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями.
Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських
операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.
Верховний Суд не приймає доводи скаржника про
наявність негативної податкової інформації відносно ТОВ «П», відсутності у
такого контрагента достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів,
недоцільність таких взаємовідносин, оскільки наведені доводи податкового органу
досліджено судами попередніх інстанцій та надано їм відповідну оцінку, з якою
погоджується суд касаційної інстанції.
Колегія суддів не може погодитися з твердженням
відповідача про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ «П» з
підстав неналежного відображення таких операцій у податковому обліку зазначеним
контрагентом позивача, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе
самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.
Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не
може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його
контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй
діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки
саме щодо них.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника
податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній
виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на
підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з
висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного
податкового повідомлення-рішення.
Постанова Верховного Суду від 26 грудня 2023 року по справі №820/6523/17, детальніше, - https://reyestr.court.gov.ua/Review/115945689
Коментарі
Дописати коментар