11 цікавих рішень 2023 року Верховного Суду щодо відшкодування витрат на правничу допомогу

Одним із важливих інституцій правової Держави є Адвокатура, діяльність якої полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів тих, хто того потребує.

На даний час в Україні адвокатами надається професійна правнича допомога, витрати на яку несе клієнт адвоката, а тому з метою відшкодування понесених витрат процесуальним законодавством цивільного, адміністративного та господарського судочинства України передбачено можливість та процедуру стягнення судових витрат, серед яких витрати на правничу допомогу понесені учасниками судового процесу.

У 2023 році судова практика Верховного Суду щодо відшкодування витрат на професійну правову допомогу, як і в попередні роки є неоднозначною. 

Пропоную Вашій увазі одинадцять Постанов Верховного Суду, які варто враховувати при зверненні до суду щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, щоб не допускати описаних в них помилок.

1.     ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ ВІД 27 КВІТНЯ 2023 РОКУ ПО CПРАВІ № 910/16174/21 У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

В контексті витрат на правнич у допомогу,- участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката.

За висновком суду апеляційної інстанції в акті приймання-передачі наданих послуг від 23 лютого 2022 року зазначена завищена кількість годин, витрачених Адвокатським бюро «ТАРАС КУЛАЧКО ТА ПАРТНЕРИ» на представництво інтересів позивачки у засіданнях Господарського суду міста Києва у цій справі № 910/16174/21. Як встановив суд апеляційної інстанції засідання місцевого господарського суду, що відбулися 27 жовтня 2021 року, 08 грудня 2021 року, 02 лютого 2022 року, тривали не 30 хвилин, як зазначено в акті, а по 2 - 5 хвилин, судове засідання, призначене на 12 січня 2022 року, взагалі не відбулося, а судове засідання, призначене на 23 лютого 2022 року, тривало не 1 годину 30 хвилин, як зазначено в акті, а 29 хвилин.

Отже, суд апеляційної інстанції при дослідженні та встановленні обставин витрат часу адвоката на надання позивачці послуг з представництва в засіданнях місцевого господарського суду виходив з фактичної тривалості проведених судом першої інстанції засідань та врахував лише той час, який адвокат позивачки витратив на безпосередню участь у цих судових засіданнях.

Однак, зазначені висновки суду апеляційної інстанції є помилковими та такими, що зроблені з порушенням частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду, що стосуються питань стягнення, розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні та у зворотному напрямку, на очікування початку судового засідання та безпосередню участь у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації разом з іншими витратами. Таки висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, на яку обґрунтовано посилається позивачка у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, а також у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 910/10334/21, від 18 травня 2022 року у справі № 910/4268/21.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/110514915

2.     ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ ВІД 05 ЛИПНЯ 2023 РОКУ ПО CПРАВІ № 873/49/21 У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

Щодо реквізитів ордеру на надання правничої (правової) допомоги і їх процесуального значення.

Щодо клопотання АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" про закриття апеляційного провадження

61. Вказане клопотання мотивоване тим, що представник Скаржника який підписав апеляційну скаргу адвокат Борсенко О.В. не мав права на надання правової допомоги ОСОБА_1, оскільки ордер серії АО № 1077117 від 26.12.2022 не відповідає вимогам ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та п. п. 8, 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги.

73. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії").

74. Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Борисенко О.В. є представником ОСОБА_1 на підставі ордеру серія АО № 1077117 від 26.12.2022 що виданий Адвокатським бюро "МАЙОР І ПАРТНЕРИ" та підписаний адвокатом Борсенком О.В. та керівником адвокатського бюро Майор І.В., а також містить печатку адвокатського бюро.

75. Відповідно до п. 8 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, адвокати, адвокатські об`єднання або адвокатські бюро ініціюють генерування ордерів відповідно від адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, керівників (уповноважених осіб) адвокатського об`єднання, адвокатського бюро через офіційний веб-сайт НААУ, в раді адвокатів регіону, або як виняток у передбачених Радою адвокатів України випадках безпосередньо у Національній асоціації адвокатів України.

76. Приписами п. 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги вказано, що ордер містить наступні реквізити:

1. Серію, порядковий номер ордера;

2. Прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога;

3. Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа;

4. Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо);

5. Прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане;

6. Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження);

7. Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер;

8. Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги;

9. Дату видачі ордера;

10. Підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»);

11. Підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»);

12. Підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням.

Під час дії воєнного стану на території України реквізити, передбачені цим підпунктом, можуть оформлятись у відповідності до п. 10 цього Положення;

13. Двовимірний штрих-код QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ;

14. Реквізити 12.1, 12.5 (крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане), 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.

77. Перевіривши ордер серія АО № 1077117 від 26.12.2022, що виданий Адвокатським бюро "МАЙОР І ПАРТНЕРИ" та підписаний адвокатом Борсенком О.В., колегія суддів зазначає про відповідність вказаного ордеру приписам п. 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги.

78. Наведені обставини спростовують аргументи клопотання АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" про закриття апеляційного провадження, що є підставою для відмови у його задоволенні.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/112227415

3.     ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ ВІД 05 ЛИПНЯ 2023 РОКУ ПО CПРАВІ № 910/15830/20 У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

В контексті «адвокатських витрат», - «…надання послуг з "вивчення та аналізу отриманої копії касаційної скарги" є складовою частиною роботи по підготовці відзиву на касаційну скаргу…»

…- метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених витрат, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення певних дій, зокрема, щодо подання безпідставних касаційних скарг.

34. Необґрунтованими є доводи ТОВ "Дата-Айікс Юей" про неспівмірність заявленої до стягнення суми, оскільки така (11 100,00 грн) складає понад 20% від суми витрат, визнаної співмірною при розгляді справи по суті (50 000,00 грн), а також про непропорційність заявленої суми до предмету спору.

35. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

36. Верховний Суд не вважає суму витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 11 100,00 грн непропорційною чи неспівмірною, а натомість враховує необхідність професійного представництва інтересів ТОВ "Анлімітед Телеком" в суді касаційної інстанції, який вирішує питання права, а не питання факту, що потребує від представника сторони відповідної кваліфікації та досвіду.

37. Також Верховний Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених витрат, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення певних дій, зокрема, щодо подання безпідставних касаційних скарг.

38. Щодо посилання на те, що до суми заявлених витрат не входила участь представника ТОВ "Анлімітед Телеком" у судовому засіданні, а надання послуг з "вивчення та аналізу отриманої копії касаційної скарги" є складовою частиною роботи по підготовці відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд зазначає, що, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації процесуальних прав та захист інтересів клієнта.

39. Верховний Суд відхиляє також доводи ТОВ "Дата-Айікс Юей", що відзив на касаційну скаргу не був покладений в основу постанови Верховного Суду, ухваленої за результатами розгляду касаційної скарги, оскільки Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 погодився із доводами ТОВ "Анлімітед Телеком" щодо застосування принципу пропорційності при розподілі судових витрат (п.50 постанови) та щодо застосування ч.6 ст.129 ГПК (п.66 постанови).

40. Верховний Суд враховує, що доводи ТОВ "Анлімітед Телеком", наведені у відзиві на касаційну скаргу, були достатніми і більш переконливими, порівняно з доводами скаржника, наведеними у касаційній скарзі, у зв`язку із чим Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

41. Оскільки заявник документально підтвердив понесення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що заява про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції підлягає задоволенню у повному обсязі.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/112202362

4.     ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ ВІД 28 ЛИПНЯ 2023 РОКУ ПО СПРАВІ №640/583/20 АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ № К/9901/29968/21 У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

У відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу відмовлено, оскільки «… ні з договору…, ні з додаткової угоди до нього неможливо встановити, який саме податковий спір є предметом договору, … що унеможливлює співвідношення предмета договору … про надання правової допомоги та предмета спору в адміністративній справі № 640/583/20.

Окружний адміністративний суд м. Києва додатковим рішенням від 10 лютого 2021 року відмовив ТОВ «Агри-Трейд» у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

З чим погодився і ВС. Мотиви, - О.Б.

Судовим розглядом встановлено, що 02 жовтня 2019 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська фірма «АКТІО» укладено договір № 1959 про надання правової допомоги та додаткову угоду від 27 грудня 2019 року № 1 до нього, де визначено погодинні тарифні ставки адвокатського гонорару.

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: договору про надання правової допомоги від 02 жовтня 2019 року № 1959; додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 02 жовтня 2019 року № 1959, укладеної 27 грудня 2019 року; актів надання послуг від 31 грудня 2019 року № 57, від 17 лютого 2020 року № 17, від 31 березня 2020 року № 24; звітів про надані послуги та понесені витрати за жовтень 2019 року - 06 лютого 2020 року; платіжних доручень від 21 жовтня 2019 року № 2PL867992, від 22 жовтня 2019 року № 2PL807390, від 22 жовтня 2019 року № 2PL808259, від 22 жовтня 2019 року № 2PL809291, від 10 грудня 2019 року № 2PL010519, від 28 лютого 2020 року № 1, від 28 лютого 2020 року № 2, від 18 березня 2020 року № 1, від 05 травня 2020 року № 2PL059723, від 05 травня 2020 року № 2PL059819, від 05 травня 2020 року № 2PL059839, від 12 травня 2020 року № 2PL372257; картки рахунку 361 Адвокатського об`єднання «Адвокатська фірма «АКТІО» за вересень 2019 року - червень 2020 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору від 02 жовтня 2019 року № 1959 його предметом є надання послуг у сфері права на умовах і в порядку, що визначені цим договором, у рамках погодженої сторонами заявки на отримання послуг у сфері права, зокрема, здійснення захисту і представництва інтересів клієнта, надання йому правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, спрямованих на забезпечення реалізації прав, законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння відновленню в разі їх порушення.

Згідно з пунктом 3 договору від 02 жовтня 2019 року № 1959 порядок його виконання полягає в наданні Адвокатським об`єднанням послуг клієнту за цим договором та здійснюється на підставі заявки клієнта на отримання послуг у сфері права, погодженої сторонами, та/або додаткових угод, що укладаються сторонами в рамках цього договору на підставі заявок на отримання послуг у сфері права.

Водночас судами з`ясовано, що ні з договору від 02 жовтня 2019 року № 1959, ні з додаткової угоди до нього неможливо встановити, який саме податковий спір є предметом договору, за яким Адвокатське об`єднання «Адвокатська фірма «АКТІО» надає або буде надавати платнику послуги з питань правової допомоги, що унеможливлює співвідношення предмета договору від 02 жовтня 2019 року № 1959 про надання правової допомоги та предмета спору в адміністративній справі № 640/583/20.

Крім того, в наданих позивачем доказах на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу посилання на номер адміністративної справи, в межах якої надавалася правнича допомога, відсутнє. Зокрема, в представлених ТОВ «Агри-Трейд» актах від 31 грудня 2019 року № 57, від 17 лютого 2020 року № 17, від 31 березня 2020 року № 24 зазначено про надання послуг у сфері права. Таким чином, вказані акти не можуть свідчити про надання АО «Адвокатська фірма «АКТІО» послуг ТОВ «Агрі Трейд» саме у справі № 640/583/20. У платіжних дорученнях вказано призначення платежу «дог 1959 от 01.10.19, агри трейд», що також свідчить про непідтвердженість заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Наведене дає підстави для висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення Шостий апеляційний адміністративний суд не допустив порушення норм процесуального права, а тому касаційну скаргу ТОВ «Агри-Трейд» слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/112490968

5.     ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ ВІД 08 СЕРПНЯ 2023 РОКУ ПО CПРАВІ № 903/1059/22 У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

Стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. При цьому закон не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17).

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Водночас Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17, від 14.03.2023 у справі №911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/112720038

6.     ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ ВІД 14 СЕРПНЯ 2023 РОКУ ПО CПРАВІ № 910/17306/21 У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

Господарський процес. Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

3.12.Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

3.13.З вищенаведеної норми вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1) є видом судових витрат, так само як витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4).

3.14.Згідно з частиною першою статті 125 ГПК суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

3.15.Суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією. Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом в рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, - сторони в рівних частках. У разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення судових витрат або несплати у визначений судом строк відповідних сум авансом суд вправі відхилити клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів та ухвалити рішення на підставі інших поданих учасниками справи доказів або скасувати раніше постановлену ухвалу про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування доказів або огляд доказів за їх місцезнаходженням (частини друга, третя статті 125 ГПК).

3.16.Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу). Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо, зокрема, позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові (частина четверта статті 125 ГПК).

https://reyestr.court.gov.ua/Review/112992610

7.     ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ ВІД 21 ВЕРЕСНЯ 2023 РОКУ ПО CПРАВІ № 910/1925/21 У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

Сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору у суді касаційної інстанції не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, а положення статті 124 ГПК України не встановлюють обов`язку сторони надавати докази на підтвердження відповідних судових витрат разом з наданням попереднього розрахунку суми судових витрат.

1.52. Верховний Суд у постановах від 10.11.2022 у справі №910/9024/21 від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 25.10.2022 у справі №910/19650/20, від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, 14.06.2023 у справі 515/1060/19 вказав, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок, відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, а сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

1.53. Отже, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору у суді касаційної інстанції не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, а положення статті 124 ГПК України не встановлюють обов`язку сторони надавати докази на підтвердження відповідних судових витрат разом з наданням попереднього розрахунку суми судових витрат.

1.54. З огляду на те, що Компанією у відзиві на касаційну скаргу було заявлено про розподіл судових витрат, понесених нею у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції та визначено орієнтовний розрахунок розміру витрат на правничу допомогу (50 000,00 грн), колегія суддів не приймає до уваги вказані вище доводи Підприємства у тому числі і посилання відповідача на те, що позивач не залучив до відзиву на касаційну скаргу розрахунок судових витрат та будь-які документи на підтвердження попереднього детального розрахунку судових витрат.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/113690354

8.     ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ ВІД 21 ВЕРЕСНЯ 2023 РОКУ ПО CПРАВІ № 914/558/22 У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

Оцінка судом вартості правничої допомоги. «… при розгляді справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції позиція відповідача за первісним позовом не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом, доводи апеляційної скарги … фактично відповідали доводам, наведеними у відзиві на первісний позов та у зустрічній позовній заяві. Тобто, правова позиція відповідача за первісним позовом, викладена в апеляційній скарзі, вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів здійснення представником відповідача за первісним позовом додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду апеляційної інстанції не надано».

Як вбачається з оскаржуваної додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду у цій справі суд апеляційної інстанції при визначенні суми відшкодування витрат відповідача за первісним позовом на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, врахував зазначені вище критерії та дійшов висновку про те, що розмір цих заявлених представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейф Гласс Факторі" витрат у сумі 380 000,00 грн не відповідає критеріям реальності та розумності їхнього розміру, такі витрати відповідача не мали характеру необхідних і не були співрозмірними із виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованим у відповідній частині.

Верховний Суд погоджується з такими висновками, оскільки як правильно встановив суд апеляційної інстанції, при розгляді справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції позиція відповідача за первісним позовом не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейф Гласс Факторі" фактично відповідали доводам, наведеними у відзиві на первісний позов та у зустрічній позовній заяві. Тобто, правова позиція відповідача за первісним позовом, викладена в апеляційній скарзі, вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів здійснення представником відповідача за первісним позовом додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду апеляційної інстанції не надано.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, врахувавши заперечення позивача за первісним позовом щодо розміру заявлених відповідачем за первісним позовом до стягнення з нього витрат на правничу допомогу, дійшов правильного висновку про наявність підстав зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50% від заявленої до стягнення суми до 190 000,00 грн. При цьому, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що цей розмір витрат (190 000,00 грн) є розумним і співмірним, як зі складністю справи (оскільки предметом спору у цій справі є як первісні позовні вимоги майнового характеру, так і зустрічні позовні вимоги немайнового характеру, за предметом спору та ціною первісного позову ця справа не відноситься до малозначних та стосується стягнення більше ніж п`ятдесяти чотирьох мільйонів гривен), так і з ціною позову (розмір задоволених судом апеляційної інстанції витрат відповідача за первісним позовом складає менше, ніж 0,5 % від ціни позову у цій справі), а також із обсягом наданих адвокатом відповідачу за первісним позовом послуг, зафіксованих в акті від 06 червня 2023 року.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/113651171

9.     ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ ВІД 26 ВЕРЕСНЯ 2023 РОКУ ПО CПРАВІ № 911/3417/21 У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

При цьому, норма частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Отже, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/113794230

10.  ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ ВІД 27 ВЕРЕСНЯ 2023 РОКУ ПО СПРАВІ № 289/114/23 ПРОВАДЖЕННЯ № 61-11038СВ23 У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» тому відсутність відомостей стосовно адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України не є підставою для відмови у стягнення витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи справу в частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу, апеляційний суд дійшов висновку, що правові підстави для стягнення цих витрат відсутні, оскільки Єдиний реєстр адвокатів України не містить будь-яких відомостей стосовно адвоката Бойка В. В., а відповідно до положень статей 137 ЦПК України, розподілу підлягають витрати учасників справи, пов`язані з правничою допомогою адвоката.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками апеляційного суду з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

У постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2019 року у справі № 855/229/19 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 910/3845/19 міститься висновок про те, що особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Стаття 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6367, виданого Бойко В. В. на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 04 квітня 2019 року № 28 (а. с. 14).

Доказів того, що вказаний документ визнаний у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, матеріали справи не містять.

Також відсутні докази щодо припинення права Бойка В. В. на заняття адвокатською діяльністю у порядку передбаченому законом.

Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 757/21384/19-ц (провадження № 61-15866св19), від 23 вересня 2021 року у справі № 367/862/19 (провадження № 61-8402св21) та від 13 вересня 2023 року у справі № 283/2629/19 (провадження № 61-5962св23).

У матеріалах справи наявний ордер на представництво інтересів ОСОБА_2 адвокатом Бойком В. В. у Радомишльському районному суді Житомирської області, Житомирському апеляційному суді та Верховному Суді (а. с. 13).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 137 ЦПК України).

Враховуючи те, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження повноважень адвоката Бойка В. В., а саме ордер та належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6367, яке у встановленому законом порядку не скасовувалось та недійсним не визнавалось, а доказів припинення права Бойка В. В. на здійснення адвокатської діяльності матеріали справи не містять, апеляційний суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для розподілу між сторонам ивитрат, понесених позивачем на правничу допомогу адвоката Бойка В. В.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/113794348

11.  ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ ВІД 28 ВЕРЕСНЯ 2023 РОКУ ПО СПРАВІ № 686/31892/19 ПРОВАДЖЕННЯ № 61-4683СВ23 У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ПЕРШОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» про те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Доводи заявника про те, що ордер серії ХМ № 008343 від 31 січня 2020 року є неналежним доказом у справі, оскільки у ньому зазначено, що правова допомога надається у «судах усіх інстанцій», замість окремо визначеного суду, у якому розглядається справа, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення) ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Враховуючи викладене, Верховний Суд робить висновок, що вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» про те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 754/3233/20.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/113794351