Наймачу приміщення автоматично не передається обов`язок сплати земельного податку

Найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що автоматично разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Фізична особа звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2016 №2520-1305.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначила про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки ОСОБА_1 є платником єдиного податку та використовує земельну ділянку під нерухомим майном у своїй господарській діяльності (здає нежитлове приміщення в оренду), а тому, звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2017 адміністративний позов задоволено повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.01.2018 апеляційну скаргу відповідача задовольнив, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2017 скасував та прийняв нову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовив.

Верховний Суд:

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А №543742 від 01.01.2012 є платником єдиного податку третьої групи, одним із видів господарської діяльності за КВЕД-2010 є 70.20 «здавання під нам власності та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення»; місцем провадження господарської діяльності визначено місто Київ, вулиця І. Клименка, 15.

Водночас, Позивач є власником двоповерхової нежитлової будівлі (літ. А) загальною площею 847,9 кв м, по АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, належне на праві власності приміщення Позивач здає в оренду частинами, що підтверджується наданими договорами оренди нежитлових приміщень від 23.08.2013 №20/1, від 01.05.2014 №18/2 та від 01.02.2015, укладеними з орендарями - ТОВ «Кл», ТОВ «Ми» та ФОП ОСОБА_2

ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) прийняла податкове повідомлення-рішення від 29.04.2016 №2520-1305, яким визначила суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на 2016 рік у розмірі 281 895,69 грн.

За статтями 125 та 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 01.07.2004  №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 377 Цивільного кодексу України.

Тобто, особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, у значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто, з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що автоматично разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постанові від 24.11.2015 (справа №21-2352а15), а також Верховним Судом у постановах від 13.06.2018 у справі №826/14615/16, від 15.05.2019 у справі №826/9948/16, від 17.09.2021 у справі №826/10423/17.

Отже, у разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов`язково за рахунок надання в оренду майна і земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи наведені законодавчі норми права з урахуванням встановлених обставин справи, а також того, що позивачем не доведено факту використання саме земельної ділянки, на якій розміщена двоповерхова нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 847,9 кв  м, по АДРЕСА_1 , для провадження господарської діяльності, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність у Позивача обов`язку зі сплати земельного податку.

Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними доводи позивача про те, що вона звільнена від сплати земельного податку, у зв`язку з тим, що вона є суб`єктом господарювання та перебуває спрощеній системі оподаткування та використовує належні їй на праві власності земельні ділянки в господарській діяльності, оскільки, фактично, в її господарській діяльності використовуються належні приміщення (будівля), а не земельна ділянка.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року по справі  №826/10917/16, детальніше, - https://reyestr.court.gov.ua/Review/115945685