Підстави для відмови від прийняття податкової звітності передбачені ПК України є вичерпними

ТОВ звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року та ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог ТОВ.

Верховний Суд:

Платник податків може скористатись правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, Суд при розгляді цієї справи звертає увагу на наявність конкретної і послідовної практики застосування вищенаведених норм Податкового кодексу України   Верховним Судом, як судом касаційної інстанції, висновки якого щодо застосування норм права підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Аналогічне правозастосування в частині можливості подання уточнюючих розрахунків після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, викладене і в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №  805/4187/16-а, від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 826/8894/18, від 4 листопада 2020 року у справі № 640/330/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 360/3701/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 804/54/17, від 15 квітня 2021 року у справі № 400/1379/19, від 09 лютого 2024 року у справі № 640/35633/21.

У розглядуваній ситуації судом апеляційної інстанції з`ясовано, що позивач, користуючись правом подання уточнюючого розрахунку відповідно до положень статті 50 ПК України та з урахуванням термінів, передбачених нормами ПК України, у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення 18 листопада 2022 року подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням виявлених помилок за серпень 2022 року. Зазначений уточнюючий розрахунок прийнято контролюючим органом, що останнім не заперечується.

Перевіряючи правильність уточнення суми бюджетного відшкодування при заповненні додатку № 3 до декларації з ПДВ за серпень 2022 року, суд апеляційної інстанції встановив, що інформація по коригуванню виявлених помилок відображена ТОВ у відповідності з роз`ясненнями ДПС України. Окрім того, досліджуючи поданий позивачем уточнюючий розрахунок від 18 листопада 2022 року вказав, що позивачем у таблиці 2 додатку № 3 повторені помилкові записи ІПН контрагентів і вартісні показники сторновані (показані із знаком «-»), далі наведені правильні записи ІПН контрагентів з виправленими вартісними показниками (т.1 а.с.49).

Отже, відповідач в силу наведених норм податкового законодавства зобов`язаний був врахувати показники поданої після проведення контрольного заходу уточненої звітності при ухваленні податкового повідомлення-рішення, однак, контролюючий орган, без належного мотивування причин, не враховав цього.

До того ж, згідно з положеннями пункту 49.8 статті 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Нормами пункту 49.9 встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв`язку).

Отже прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежено перевіркою наявності та достовірності заповнення платником податків усіх обов`язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 ПК України. Перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 ПК України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

Верховний Суд залишив в силі рішення суду апеляційної інстанції

Постанова Верховного Суду від 28.02.2024 року по справі №420/5099/23, детальніше, - https://reyestr.court.gov.ua/Review/117317737