Камеральна перевірка не передбачає здійснення аналізу достовірності показників податкової звітності

ТОВ звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Полтавській області, у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2021 року №6649/1807.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що виявлення розбіжностей між даними податкової декларації та даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) є підставою для проведення контролюючими органами саме документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. Натомість, після виявлення розбіжностей між даними податкової декларації та даними ЄРПН відповідач усупереч положенням Податкового кодексу України (далі - ПК України) не провів документальну виїзну перевірку, а за наслідками камеральної перевірки прийняв спірне податкове повідомлення-рішення. Звертав увагу на те, що у реєстрації податкових накладних було відмовлено, а тому відсутні підстави для збільшення податкових зобов`язань.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 09 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, позов задовольнив повністю, податкове повідомлення-рішення визнав протиправним і скасував.

Верховний Суд:

Слід зазначити, що під час ухвалення судових рішень у цій справі суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 серпня 2022 року у справі №640/23486/21, від 06 березня 2019 року у справі №809/911/17, від 10 квітня 2018 року у справі №826/13195/16, від 17 квітня 2018 року у справі №812/872/17. У цих постановах Верховний Суд зробив висновок про те, що камеральна перевірка за своїм цільовим призначенням та сутністю взагалі не передбачає здійснення аналізу достовірності сформованих платником податків показників податкової звітності. Виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних інтегрованої картки платника податків не є доказом складу податкового правопорушення, яке може бути встановлене виключно на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Згідно зі встановленими у таких справах обставинами контролюючі органи під час проведення камеральних перевірок або встановили нереальність господарських операцій, або ж використали додаткові документи, в тому числі здійснили оцінку первинних документів. Верховний Суд зазначив, що під час камеральної перевірки контролюючий орган не наділений правом перевіряти достовірність, повноту нарахування та сплати, зокрема ПДВ. Такі питання є предметом виключно документальної перевірки.

Отже, під час касаційного перегляду цієї справи слід вирішити питання, чи можна вважати позицію Верховного Суду неоднозначною.

На переконання колегії суддів підстави для такого висновку відсутні, виходячи з такого.

Якщо систематизувати висновки Верховного Суду з питання правового значення і суті камеральної перевірки, вони полягають в тому, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, які зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, Єдиного реєстру акцизних накладних та даних електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій (відповідно до абзацу першого підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК зі змінами, внесеними Законами №2628-VІІІ та №129-ІХ).

Тобто, якщо під час камеральної перевірки контролюючий орган на підставі саме інформаційних баз даних виявить, що платник податків занизив податкові зобов`язання з відповідного податку, це може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням суми занижених зобов`язань.

Однак, у випадку, якщо для висновку про заниження податкових зобов`язань необхідним є дослідження безпосередньо первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, питання достовірності, повноти нарахування і сплати податку підлягає перевірці шляхом проведення документальної перевірки.

Як встановлено у цій справі, підставою для збільшення позивачеві грошових зобов`язань став висновок контролюючого органу, що дані ЄРПН не відповідають даним, зазначеним у податковій декларації. Тобто, висновок контролюючого органу хоча і ґрунтується виключно на даних інформаційних систем, однак, не є достатнім для висновку саме про заниження позивачем податкових зобов`язань, зокрема, у відповідному звітному періоді, оскільки для такого висновку необхідною є перевірка обставин та змісту відповідних господарських операцій.

Наведені висновки викладені у Постанові Верховного Суду  від 16.01.2024 року по справі № 440/2547/22, - https://reyestr.court.gov.ua/Review/116336355