Штраф: Перевищення 1000 кубічних метрів обсягу пального в загальному обсязі, а не за кожне місце зберігання окремо
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про
безпідставність висновків контролюючого органу щодо наявності в його діях ознак
податкового правопорушення щодо відсутності реєстрації акцизних складів,
оскільки кожне з місць (територій), на якій позивач зберігає пальне, не
підпадає під поняття акцизного складу, що визначене у підпункті 14.1.6 пункту
14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а тому у позивача відсутній
обов`язок реєструвати акцизний склад.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 04 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2022 року № 000410706.
Верховний Суд:
Спір між сторонами виник через різне тлумачення
одного з критеріїв, за якими визначається належність відповідної території
(приміщення) до акцизного складу, а саме обсягу отриманого пального, що не має
перевищувати 1000 кубічних метрів.
Податковий орган уважає, що для визначення
відповідності позивача такому критерію необхідно встановити загальну
кількість отриманого та оприбуткованого позивачем пального протягом
календарного року, тобто фактично скласти кількість отриманого пального з
усіх складів та у разі, якщо обсяг отриманого пального буде перевищувати 1000
кубічних метрів, то платник податків зобов`язаний реєструвати акцизний склад по
кожному з приміщень (територій).
У свою чергу позивач зазначає, що обсяг
отриманого пального необхідно встановлювати щодо кожного місця зберігання
окремо, тобто кожне з місць зберігання може отримувати пальне в обсязі, що
не перевищує 1000 кубічних метрів.
Суд касаційної інстанції у зазначеній справі зробив
висновок: якщо загальний обсяг отримання пального протягом календарного року
перевищить 1000 кубічних метрів, то такий суб`єкт господарювання повинен буде
зареєструвати акцизні склади на всіх своїх територіях, де розміщується пальне.
У межах цієї справи суди попередніх інстанцій
встановили, що згідно з наявними у справі копій оборотно-сальдових відомостей
по рахунку № 203, протягом 2020 року ТОВ отримало у загальному обсязі 3201,25 кубічних метрів пального, в
тому числі за місцями зберігання:
- 970257,00 літрів (970,257 кубічним метрів) за
адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, смт Божедарівка, вул.
Зої Космодем`янської, 32;
- 967969,00 літрів (967,969 кубічних метрів) за
адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Петрівка, вул.
Хуторська, 2;
- 219397,00 літрів (219,397 кубічних метрів) за
адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Потоки, вул.
Бабушкіна, 2;
- 964554,00 літрів (964,554 кубічних метрів) за
адресою: Дніпропетровська область, м.
Вільногірськ, вул. Промислова, 7-а;
- 79078,00 літрів (79,078 кубічних метрів) за
адресою: Закарпатська область, Воловецький район, с. Ялове, 78.
Зважаючи на викладене, недотримання однієї з умов, передбачених пунктом «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, свідчить про належність усіх місць зберігання пального позивача до акцизних складів, що зумовлює обов`язок позивача зареєструвати відповідні об`єкти як акцизні склади.
Отже, висновки контролюючого органу щодо наявності
порушень положення підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14, підпункту 230.1.2
пункту 230.1 статті 230 ПК України та необхідності застосування
відповідальності, передбаченої підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та
пункту 128-1.2 статті 128-1 цього Кодексу, є правильними.
Верховний
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні
позову.
Постанова Верховного Суду від 15 січня 2024 року по справі №260/4885/22, детальніше,- https://reyestr.court.gov.ua/Review/116396692
Коментарі
Дописати коментар