Санкції, передбачені п. 2 ст. 16 Декрету КМУ №15-93, застосовуються лише НБУ та підпорядкованими йому установами, а не податковою


Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року по справі  №812/1241/17

https://reyestr.court.gov.ua/Review/115838993

ТОВ звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2017 №0001051402.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався протиправність оскаржуваного рішення з підстав того, що витрати на відрядження та організацію офіційних заходів не є імпортом товарів, на такі витрати не можуть поширюватися обмеження, визначені статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет №15-93, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) щодо здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту через уповноважені банки.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 05.12.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 16.08.2017 №0001051402.

Верховний Суд:

У преамбулі Декрету №15-93 визначено, що цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 7 Декрету №15-93 у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків (абзац 6 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93).

Відповідно до абзацу 9 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93 санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Декретом №15-93  однозначно вирішено питання щодо компетентного органу, який має право застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, а саме - повноважним органом є Національний банк України.

Саме цим нормативно-правовим актом врегульовані відносини, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Положення Указу №734/99, яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 №2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ №734/99 суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №813/2314/17, від 24.01.2019 у справі №820/3659/16 і не суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 у справі №21-904во10.

Таким чином, санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому установами, до яких відповідач не відноситься, а відтак у нього не було повноважень для нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28510,63 грн.

Також, колегія суддів враховує, що, як установлено судами попередніх інстанцій,  конференц - пакет, який включено до рахунку готелю у зазначених вище авансових звітах, який є одночасно витратами на відрядження, витратами на організацію офіційних заходів, витратами на проживання, що не є імпортом товарів у розумінні статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", такі розрахунки за межами України не є розрахунками в межах торгівельного обороту, зазначені операції здійснені без укладання зовнішньоекономічного договору та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на такі операції не  можуть поширюватися обмеження, визначені статтею 7 Декрету №15-93, щодо здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту через уповноважені банки.

Враховуючи мотиви, наведені вище в цій постанові, суди попередніх інстанцій по суті дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання протиправним та скасування оспорюваного повідомлення-рішення, який не спростовується мотивами, викладеними у касаційній скарзі відповідача, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення касаційної скарги.


 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

11 цікавих рішень 2023 року Верховного Суду щодо відшкодування витрат на правничу допомогу

Підстави скасування наказу про проведення фактичної перевірки

Підстави для відмови від прийняття податкової звітності передбачені ПК України є вичерпними