Щодо строку звернення до суду з позовними вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури адміноскарження

У даній справі Верховний Суд дійшов висновку про пропущення позивачем строку для звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного їх оскарження до ДПС України

 Вирішуючи  ключове питання у цій справі - пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом і наявність підстав для його поновлення - колегія суддів виходить з такого.

 Предметом спору у цій справі є податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2020 року № 0002430402 та № 0002420402, від 03 вересня 2020 року № 0002490402 та № 0002480402, від 06 жовтня 2020 року № 0033340402, які за наслідками адміністративного оскарження залишені без змін.

Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформулював висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Згідно з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Таким чином, враховуючи, що у цій справі позивач застосував процедуру адміністративного оскарження щодо усіх податкових повідомлень-рішень, строк для звернення до суду з позовом про їх оскарження становить один місяць, а моментом початку його відліку є день отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги.

Питання дотримання позивачем строку звернення до суду вирішувалося судом першої інстанції, який запропонував позивачеві подати заяву про поновлення такого строку.

Поновлюючи на підставі заяви ПОГ «Т» пропущений строк, суд першої інстанції виходив з того, що два рішення ДПС України датовані 13 листопада 2020 року та 11 листопада 2020 року, а отримані позивачем 21 листопада 2020 року і 14 листопада 2020 року, тобто, до відступлення Верховним Судом від усталеної практики. Оскільки зміна практики щодо строку звернення до суду відбулась пізніше виникнення спірних правовідносин, це є підставою для поновлення строку звернення до суду, про що також зазначає Верховний Суд у цій же постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції у повному обсязі, виходячи з такого.

У постановах від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 Верховний Суд звертав увагу на те, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

У постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 640/11650/21, а в подальшому від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 Верховний Суд роз`яснив зміст вищенаведеного висновку. Суд зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, під час вирішення питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що факт прийняття рішень ДПС України за наслідками процедури адміністративного оскарження до зміни судової практики є обов`язковою підставою для поновлення пропущеного строку.

Слід зауважити, що у первісній редакції позовної заяви позивач просив скасувати лише податкові повідомлення-рішення від 03 вересня 2020 року. Рішення ДПС України за наслідками розгляду скарги на них було прийнято 13 листопада 2020 року (№32495/6/99-00-06-02-03-06), а отримано позивачем 17 листопада 2020 року (т. 4 а. с. 39). Позовну заяву про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2020 року надіслано засобами поштового зв`язку 19 січня 2021 року.

Постанова Верховного Суду, якою змінено підходи щодо застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України ухвалена 26 листопада 2020 року, а оприлюднена 10 грудня 2020 року. Відповідно, звернення до суду 19 січня 2021 року з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2020 року, з урахуванням практики Верховного Суду, не можна вважати необґрунтованим зволіканням платника податків, а тому підстави для залишення без розгляду позову в цій частині вимог відсутні.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2020 року № 0002430402 та № 0002420402, від 06 жовтня 2020 року № 0033340402 позивач вперше заявив лише 09 березня 2021 року в новій редакції позовної заяви, яка була подана після залишення без руху первинно поданого позову на підставі ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

У даному випадку заявлення позивачем додаткових вимог порівняно із первісною редакцією позовної заяви не може вважатися усуненням недоліків останньої, відповідно, відсутні підстави вважати днем заявлення цих вимог 19 січня 2021 року. За своїм змістом вчинені позивачем дії свідчать про збільшення ним своїх вимог, датою пред`явлення яких є саме 09 березня 2021 року, на що не звернули уваги суди попередніх інстанцій.

Рішення ДПС України №32304/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2020 року прийнято 11 листопада 2020 року, а отримано позивачем 13 листопада 2020 року (т. 4 а. с. 38).

Рішення ДПС України №34796/6/99-00-06-02-02-06 про результати розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2020 року прийнято 10 грудня 2020 року, а отримано позивачем 15 грудня 2020 року (т. 4 а. с. 40).

З моменту отримання позивачем цих рішень ДПС України і до моменту звернення до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2020 року минуло майже чотири місяці, а щодо податкового повідомлення-рішення від 06 жовтня 2020 року - майже три місяці.

Та обставина, що строк звернення до суду з позовом, встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України, пропущено, не заперечується самим позивачем, відповідно, ключовим питанням є те, чи були наведені позивачем причини пропуску строку поважними і такими, що давали підстави для його поновлення.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлювала або ускладнювала можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Такий висновок викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 30 вересня 2021 року у справі № 320/3307/21.

У заяві про поновлення строку ПОГ «Т» виклало лише свої міркування про незастосовність висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, яка до того ж була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 10 грудня 2020 року. Позивач вважає, що строк для оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих до прийняття зазначеної постанови Верховного Суду, становить 1095 днів з дня отримання таких податкових повідомлень-рішень. Також цитує висновок з цієї постанови про те, що зміна судової практики може розглядатися як поважна причина пропуску строку.

Такі доводи є незмістовними, оскільки підходи до правозастосування у судовій системі можуть згодом змінюватись і такі зміни мають бути враховані особами, які зацікавлені у відновленні своїх прав, якщо вважають їх порушеними. Неприйнятними є доводи про наявність різниці між тривалістю строку звернення до суду з позовом з огляду на дату податкового повідомлення-рішення та її співвідношення із датою формулювання висновку Верховного Суду, оскільки такі не ґрунтуються на нормах правах, а є власним тлумаченням позивача.

Подібний висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 640/11650/21.

У цій постанові також висловлено позицію, що не можна вважати порушенням правової визначеності як елементу принципу верховенства права сам факт зміни судової практики в тому числі і в питанні правозастосування норм щодо строків звернення до суду у бік їх скорочення, у разі забезпечення особі можливості доступу до суду у розумний строк, якщо він є об`єктивно достатнім для реалізації цього права.

Однак, у цій справі позивач, звертаючись до суду з відповідними вимогами лише 09 березня 2021 року, не обґрунтував і не довів необхідність саме такого часу після зміни судової практики для реалізації свого права на судове оскарження податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2020 року № 0002430402 та № 0002420402, від 06 жовтня 2020 року № 0033340402.

У заяві про поновлення строку позивач не зазначав обставин, які його об`єктивно позбавляли можливості звернутися до суду з позовом у більш стислий строк після отримання рішень ДПС України за результатами розгляду його скарги, враховуючи, що, по-перше, місячний строк для судового оскарження встановлений саме нормами ПК України, а не Верховним Судом, а по-друге, фактично, правова позиція позивача щодо спірних податкових повідомлень-рішень вже була сформована у відповідних запереченнях на акти перевірок та скаргах на такі рішення, а в подальшому саме така позиція і викладена в позовній заяві.

Посилання позивача на великий обсяг додатків, доданих до уточненої позовної заяви, а також факт того, що ПОГ «Т» є підприємством, заснованим громадською організацією інвалідів, більша частина працівників є інвалідами, не містить обґрунтування, яким чином це вплинуло на неможливість своєчасного заявлення вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2020 року, від 06 жовтня 2020 року щонайменше у первісній редакції позовної заяви (до якої до того ж не було долучено жодного з додатків, про які зазначає позивач).

Фактично весь обсяг доказів, що додавалися до позовної заяви, є копіями первинних бухгалтерських документів самого підприємства, а договір на правову допомогу з адвокатом, який представляв інтереси позивача в судах попередніх інстанцій, був укладений ще 04 грудня 2020 року.

Отже, наявність у цій справі поважних причин пропуску строку з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2020 року № 0002430402 та № 0002420402, від 06 жовтня 2020 року № 0033340402 позивач не підтвердив відповідними та належними доказами.

За змістом частини третьої статті 123 КАС України, а також згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вирішуючи друге ключове питання у цій справі - пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом і наявність підстав для його поновлення - колегія суддів виходить з такого.

Предметом спору у цій справі є податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2020 року № 0002430402 та № 0002420402, від 03 вересня 2020 року № 0002490402 та № 0002480402, від 06 жовтня 2020 року № 0033340402, які за наслідками адміністративного оскарження залишені без змін.

Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформулював висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Згідно з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. 

Таким чином, враховуючи, що у цій справі позивач застосував процедуру адміністративного оскарження щодо усіх податкових повідомлень-рішень, строк для звернення до суду з позовом про їх оскарження становить один місяць, а моментом початку його відліку є день отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги.

Питання дотримання позивачем строку звернення до суду вирішувалося судом першої інстанції, який запропонував позивачеві подати заяву про поновлення такого строку.

Поновлюючи на підставі заяви ПОГ «Т» пропущений строк, суд першої інстанції виходив з того, що два рішення ДПС України датовані 13 листопада 2020 року та 11 листопада 2020 року, а отримані позивачем 21 листопада 2020 року і 14 листопада 2020 року, тобто, до відступлення Верховним Судом від усталеної практики. Оскільки зміна практики щодо строку звернення до суду відбулась пізніше виникнення спірних правовідносин, це є підставою для поновлення строку звернення до суду, про що також зазначає Верховний Суд у цій же постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції у повному обсязі, виходячи з такого.

У постановах від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 Верховний Суд звертав увагу на те, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

У постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 640/11650/21, а в подальшому від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 Верховний Суд роз`яснив зміст вищенаведеного висновку. Суд зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, під час вирішення питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що факт прийняття рішень ДПС України за наслідками процедури адміністративного оскарження до зміни судової практики є обов`язковою підставою для поновлення пропущеного строку.

Слід зауважити, що у первісній редакції позовної заяви позивач просив скасувати лише податкові повідомлення-рішення від 03 вересня 2020 року. Рішення ДПС України за наслідками розгляду скарги на них було прийнято 13 листопада 2020 року (№32495/6/99-00-06-02-03-06), а отримано позивачем 17 листопада 2020 року (т. 4 а. с. 39). Позовну заяву про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2020 року надіслано засобами поштового зв`язку 19 січня 2021 року.

Постанова Верховного Суду, якою змінено підходи щодо застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України ухвалена 26 листопада 2020 року, а оприлюднена 10 грудня 2020 року. Відповідно, звернення до суду 19 січня 2021 року з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2020 року, з урахуванням практики Верховного Суду, не можна вважати необґрунтованим зволіканням платника податків, а тому підстави для залишення без розгляду позову в цій частині вимог відсутні.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2020 року № 0002430402 та № 0002420402, від 06 жовтня 2020 року № 0033340402 позивач вперше заявив лише 09 березня 2021 року в новій редакції позовної заяви, яка була подана після залишення без руху первинно поданого позову на підставі ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

У даному випадку заявлення позивачем додаткових вимог порівняно із первісною редакцією позовної заяви не може вважатися усуненням недоліків останньої, відповідно, відсутні підстави вважати днем заявлення цих вимог 19 січня 2021 року. За своїм змістом вчинені позивачем дії свідчать про збільшення ним своїх вимог, датою пред`явлення яких є саме 09 березня 2021 року, на що не звернули уваги суди попередніх інстанцій.

Рішення ДПС України №32304/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2020 року прийнято 11 листопада 2020 року, а отримано позивачем 13 листопада 2020 року (т. 4 а. с. 38).

Рішення ДПС України №34796/6/99-00-06-02-02-06 про результати розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2020 року прийнято 10 грудня 2020 року, а отримано позивачем 15 грудня 2020 року (т. 4 а. с. 40).

З моменту отримання позивачем цих рішень ДПС України і до моменту звернення до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2020 року минуло майже чотири місяці, а щодо податкового повідомлення-рішення від 06 жовтня 2020 року - майже три місяці.

Та обставина, що строк звернення до суду з позовом, встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України, пропущено, не заперечується самим позивачем, відповідно, ключовим питанням є те, чи були наведені позивачем причини пропуску строку поважними і такими, що давали підстави для його поновлення.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлювала або ускладнювала можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Такий висновок викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 30 вересня 2021 року у справі № 320/3307/21.

У заяві про поновлення строку ПОГ «Т» виклало лише свої міркування про незастосовність висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, яка до того ж була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 10 грудня 2020 року. Позивач вважає, що строк для оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих до прийняття зазначеної постанови Верховного Суду, становить 1095 днів з дня отримання таких податкових повідомлень-рішень. Також цитує висновок з цієї постанови про те, що зміна судової практики може розглядатися як поважна причина пропуску строку.

Такі доводи є незмістовними, оскільки підходи до правозастосування у судовій системі можуть згодом змінюватись і такі зміни мають бути враховані особами, які зацікавлені у відновленні своїх прав, якщо вважають їх порушеними. Неприйнятними є доводи про наявність різниці між тривалістю строку звернення до суду з позовом з огляду на дату податкового повідомлення-рішення та її співвідношення із датою формулювання висновку Верховного Суду, оскільки такі не ґрунтуються на нормах правах, а є власним тлумаченням позивача.

Подібний висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 640/11650/21.

У цій постанові також висловлено позицію, що не можна вважати порушенням правової визначеності як елементу принципу верховенства права сам факт зміни судової практики в тому числі і в питанні правозастосування норм щодо строків звернення до суду у бік їх скорочення, у разі забезпечення особі можливості доступу до суду у розумний строк, якщо він є об`єктивно достатнім для реалізації цього права.

Однак, у цій справі позивач, звертаючись до суду з відповідними вимогами лише 09 березня 2021 року, не обґрунтував і не довів необхідність саме такого часу після зміни судової практики для реалізації свого права на судове оскарження податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2020 року № 0002430402 та № 0002420402, від 06 жовтня 2020 року № 0033340402.

У заяві про поновлення строку позивач не зазначав обставин, які його об`єктивно позбавляли можливості звернутися до суду з позовом у більш стислий строк після отримання рішень ДПС України за результатами розгляду його скарги, враховуючи, що, по-перше, місячний строк для судового оскарження встановлений саме нормами ПК України, а не Верховним Судом, а по-друге, фактично, правова позиція позивача щодо спірних податкових повідомлень-рішень вже була сформована у відповідних запереченнях на акти перевірок та скаргах на такі рішення, а в подальшому саме така позиція і викладена в позовній заяві.

Посилання позивача на великий обсяг додатків, доданих до уточненої позовної заяви, а також факт того, що ПОГ «Т» є підприємством, заснованим громадською організацією інвалідів, більша частина працівників є інвалідами, не містить обґрунтування, яким чином це вплинуло на неможливість своєчасного заявлення вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2020 року, від 06 жовтня 2020 року щонайменше у первісній редакції позовної заяви (до якої до того ж не було долучено жодного з додатків, про які зазначає позивач).

Фактично весь обсяг доказів, що додавалися до позовної заяви, є копіями первинних бухгалтерських документів самого підприємства, а договір на правову допомогу з адвокатом, який представляв інтереси позивача в судах попередніх інстанцій, був укладений ще 04 грудня 2020 року.

Отже, наявність у цій справі поважних причин пропуску строку з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2020 року № 0002430402 та № 0002420402, від 06 жовтня 2020 року № 0033340402 позивач не підтвердив відповідними та належними доказами.

За змістом частини третьої статті 123 КАС України, а також згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Постанова Верховного Суду від 16 листопада 2023 року по справі №640/1355/21, детальніше, - https://reyestr.court.gov.ua/Review/115040616