Сам факт поставки пального на користь платника податків жодним чином не свідчить про факт зберігання пального без відповідної ліцензії
ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ ВІД 24 СЕРПНЯ 2023 РОКУ ПО СПРАВІ № 280/7419/21
ПП звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2021р.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Контролюючим органом проведено фактичну перевірку Підприємства та встановлено порушення платником вимог частин першої та восьмої статті 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», що полягало в зберіганні позивачем пального без наявності ліцензії на право на зберігання пального.
Позивач стверджує, що не здійснює діяльність пов`язану із обігом пального, в тому числі діяльність пов`язану з його виробництвом, зберіганням, реалізацією. Вказує, що Підприємство не має на балансі жодних стаціонарних паливних ємностей чи паливних складів для зберігання пального, в тому числі і за місцем проведення фактичної перевірки відсутні будь-які споруди, обладнання та ємності, призначені для зберігання та реалізації пального. При цьому, наявність пального в паливних баках транспортних засобів/технічному обладнанні/пристроях не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки дані резервуари не являються нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).
Також, зазначає, що інформація щодо місця поставки пального, зазначена в актах, не відповідає дійсності та змісту первинних документів, які взагалі не досліджувались під час перевірки та є виключно припущенням перевіряючих, які без наявності жодного первинного документа, виключно на підставі зареєстрованих податкових накладних прийшли до висновку про порушення Підприємством вимог законодавства.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2022 позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом під час перевірки не було встановлено місць зберігання пального чи то акцизних складів, а відтак помилково, без наявних тому підтверджень, дійшов висновку про здійснення позивачем зберігання пального без наявності ліцензії.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог Підприємства.
Верховний Суд:
У цій справі висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону України №481/95-ВР ґрунтуються виключно на аналізі єдиного реєстру податкових накладних та єдиного реєстру акцизних накладних, згідно з яких Підприємство здійснювало придбання дизельного палива з доставкою на адресу Україна, м.Запоріжжя, вул. Ентузіастів, буд. 2/А, та ненаданні ним первинних документів, які б свідчили про транспортування палива.
В даному випадку, контролюючий орган провів фактичну перевірки прибувши за податковою адресою юридичної особи (м.Запоріжжя, вул. Ентузіастів, буд. 2/А - офіс підприємства у приміщенні кафе), на якій відсутні жодні об`єкти рухомого та нерухомого майна, в яких би могло зберігатися пальне, без наявності жодного первинного документа, виключно на підставі зареєстрованих податкових та акцизних накладних дійшов висновку про зберігання пального без наявності ліцензії. Фактичну та кількісну наявність пального відповідач в ході проведення фактичної перевірки не встановлював, в акті перевірки не відображено і відомостей про інвентаризацію пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).
Водночас ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону України № 481/95-ВР. Разом з тим, сам факт поставки пального на користь позивача, що останнім не заперечується, жодним чином не свідчить про факт зберігання пального без відповідної ліцензії.
На вимогу суду першої інстанції позивачем надані документи, які підтверджують використання ПП у господарській діяльності транспортних засобів, які перебувають у користуванні позивача на підставі договорів суборенди транспортних засобів, що були нотаріально завірені, та копії яких наявні в матеріалах справи.
Крім того, контролюючий орган в акті перевірки констатував факт використання пального виключно в господарській діяльності Підприємства.
Отже, враховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстави вважати, що зберігання позивачем дизельного пального, придбаного для власного використання, підпадає під визначення «зберігання пального», що вимагає ліцензування відповідно до норм статті 15 Закону № 481/95-ВР, відсутні. Відтак, відсутні й підстави для притягнення позивача до відповідальності, встановленої нормою абзацу 8 частини другої статті 17 цього Закону.
За результатами розгляду касаційної скарги ПП Верховний Суд її задовольнив.
Коментарі
Дописати коментар