Про обов'язок доказування у спорах проти податкових органів
ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ ВІД 21 СЕРПНЯ 2023 РОКУ ПО СПРАВІ № 200/2903/22
ТОВ «Ф» звернулося до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2022: № 26/32-00-07-01-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 49 680 000,00 грн; № 27/32-00-07-01-03, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 978 480,00 грн; № 28/32-00-07-01-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 55 026 900,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 44 021 520 грн, за штрафними санкціями - 11 005 380,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки, дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ «Ф» з ТОВ «Х», оскільки поставлений товар був фактично отриманий, а за результатом таких операцій у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі. Вважав, що висновок податкового органу про нереальність господарських операцій з вищевказаним контрагентом ґрунтується виключно на припущеннях, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2022, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023, позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що позивач надав як до перевірки, так і до суду належним чином оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення реальної господарської операції, яка стала передумовою для формування позивачем витрат та податкового кредиту, тоді як доводи контролюючого органу є невмотивованими, такими що ґрунтуються на недоведених припущеннях про порушення податкової дисципліни з боку третіх осіб по ланцюгу постачання, а не позивача.
Верховний Суд:
З огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень.
При цьому на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального закону.
Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг (робіт) чи поставки товару позивачу, обумовленого укладеним договором, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.
Перевіряючи твердження контролюючого органу про нереальність спірних операцій з огляду на неможливість встановити у ланцюгах поставки джерело походження товару, поставленого в подальшому позивачу, суди правильно виходили з того, що порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) податкової дисципліни, крім того, такі посилання не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами. Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків також виключно на підставі інформації наявної в інформаційних базах даних контролюючого органу, посилань на документи акт перевірки також не містить, наведені відповідачем схеми співставлення реалізації та придбання товарі (робіт, послуг) по контрагентах не є належними доказами, оскільки такі схеми є лише узагальненням інформації, що наявна в інформаційних базах, з таких не вбачається, що вони базуються на безпосередньому дослідженні та аналізі первинних документів господарюючих суб`єктів.
При цьому слід зазначити, що судами встановлена наявність правосуб`єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.
Крім того, судами встановлено, що всі податкові накладні по спірним правовідносинам, за якими позивачем було сформовано податковий кредит були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень зі сторони органів ДПС України.
За результатами розгляду касаційної скарги рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Коментарі
Дописати коментар