Верховний Суд щодо неналежно оформленного запиту податкового органу
Під час підготовки відповіді на Запити податкової служби щодо невідповідності таких Запитів вимогам законодавства є можливим обгрунтовувати свою позицію з посиланням на висновки Верховного Суду, оскільки відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень.
З огляду на викладене хотілося б навести не нову, але досить актуальну на сьогодні позицію ВС щодо змісту Запитів органів ДПС, яка стане у нагоді під час складання відповідей контролюючим органам:
ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ ВІД 07 ЛИПНЯ 2021 ПО СПРАВІ №820/2788/17
ТОВ звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просило суд скасувати наказ начальника Головного управління ДФС у Харківській області № 2853 від 29.06.2017 року "Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ» та наказ заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області № 4229 від 22.08.2017 року "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ»
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки надісланий Інспекцією запити про подання інформації не містили посилання на визначені законом підстави, що зумовили його надіслання, тобто його складено з порушенням вимог, викладених у пункті 73.3 статті 73 ПК України, що звільняло позивача від обов`язку надавати відповідь на такий запит.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2017 року, позов задоволено.
Верховний Суд:
Пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що запит контролюючого органу із вимогою про надання позивачем інформації та її документального підтвердження не містить зазначення будь-якої податкової інформації, яка свідчила б про порушення з боку позивача вимог валютного, податкового та іншого не врегульованого ПК України законодавства. Конкретної інформації, яка підтверджує недостовірність даних в податкових деклараціях, контролюючий орган також не зазначив, обмежившись лише загальними посиланнями на норми права.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для призначення позапланової перевірки Товариства на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки досліджений у ході розгляду справи запит контролюючого органу не відповідає наведеним вище вимогам законодавства, що в силу абзацу одинадцятого пункту 73.3 статті 73 Кодексу звільняло платника податків від обов`язку надавати відповідь на такий запит.
Подібні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №808/553/18, від 25 березня 2019 року у справі №806/4875/14, від 22 квітня 2021 року у справі №820/2993/16.
Коментарі
Дописати коментар