У разі прощення (анулювання) пені, нарахованої за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ ВІД 11 ЛИПНЯ 2023 РОКУ ПО СПРАВІ № 819/840/17
Громадянин (далі - позивач, платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення форми "Р" від 30.01.2017 №0001611302, №0001601302, податкову вимогу від 12.04.2017 №3752-17.
На обґрунтування вимог позивач зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "в" пункту 176.1 статті 176, статті 179 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки анулювання (прощення) банком боргу за кредитним договором за рахунок страхового резерву не є тотожним отриманому додатковому благу, яке за положенням ПК України має бути оподатковано, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 13.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 30.01.2017 №0001611302, №0001601302, податкову вимогу від 12.04.2017 №3752-17.
Верховний Суд:
Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (підпункт 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 ПК України).
Крім того, частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Сума пені, нарахованої за несвоєчасне повернення кредитних коштів не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) пені, нарахованої за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Ураховуючи встановлені судами обставини, що в результаті реалізації договірних правовідносин між позивачем та зазначеним банком, позивач фактично повернув банку суму більшу, ніж була отримана в якості кредиту, банком не було прийнято жодного рішення щодо припинення зобов`язань за кредитним договором шляхом прощення боргу, у позивача внаслідок зазначених правовідносин фактично не відбулося збільшення загального майнового стану чи приросту активів у тій чи іншій формі, суди дійшли правильного висновку про відсутність у позивача об`єкту оподаткування в розумінні положень статей 14, 163, 164 ПК України.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанці.
Коментарі
Дописати коментар