Верховний Суд про реалізацію власно виробленої продукції за ціною нижче собівартості

Правовий висновок:

«Застосування підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України до операцій з продажу самостійно виготовленої продукції за цінами, нижче собівартості, суперечить правовому регулюванню і призначенню цієї норми, якою здійснюється вилучення податкового кредиту на всі суми ПДВ, сплачені при придбанні товару, попередньо включені до нього, а пункт 189.1 статті 189 ПК України не передбачає визначення бази оподаткування, виходячи із суми перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів над фактичною ціною їх продаж».

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2023 року по справі №120/15979/21-а.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/110039276

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування ППР, які нараховані за порушення, серед яких нарахування за нібито реалізацію виробленої позивачем продукції за цінами нижче собівартості.

Верховний Суд:

З акта перевірки:

-        реалізація поточних біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) за ціною нижче собівартості не є господарською діяльністю позивача, відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, а тому позивач зобов`язаний був сплатити ПДВ на суму перевищення бази оподаткування собівартості реалізованих поточних біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) над фактичною ціною їх продажу. Визначення бази оподаткування має бути здійснено відповідно до пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України, а для реєстрації податкових накладних за цими операціями застосовуються строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПК України. На підставі цього висновку відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України до позивача податковим повідомленням-рішенням №0096170701 застосовано штрафні санкції в сумі 14814,37 грн;

Суди першої та апеляційної інстанцій в частині зазначеного порушення відмовили позивачу у задоволенні позову з підстав наявності на їх думку факту реалізації власної продукції за ціною нижчою за собівартість.

Колегія суддів не може оминути те, що у спірних правовідносинах контролюючий орган наполягає на порушенні позивачем вимог саме підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України та пункту 189.1 статті 189 ПК України, вказуючи при цьому на заниження позивачем податкових зобов`язань, виходячи із суми перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів над фактичною ціною їх продажу.

Підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначає, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

У постанові від 24 січня 2023 року у справі № 560/7669/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Правове регулювання, запроваджене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

Отже, застосування підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України до операцій з продажу самостійно виготовленої продукції за цінами, нижче собівартості, суперечить правовому регулюванню і призначенню цієї норми, якою здійснюється вилучення податкового кредиту на всі суми ПДВ, сплачені при придбанні товару, попередньо включені до нього, а пункт 189.1 статті 189 ПК України не передбачає визначення бази оподаткування, виходячи із суми перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів над фактичною ціною їх продажу.

Водночас норми ПК України встановлюють окремий порядок дій платника податків у випадку продажу самостійно виготовленої продукції за цінами, нижче звичайних цін.

Вирішуючи питання правомірності податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України в сумі 14814,37 грн, колегія суддів виходить з того, що в межах цієї справи це питання є похідним від висновку про наявність/відсутність у позивача обов`язку з реєстрації податкових накладних відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, виходячи із суми перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів над фактичною ціною їх продажу.

Відповідно, враховуючи попередні висновки суду, податкове повідомлення-рішення також підлягає скасуванню.