Адвокат Пономарьов Михайло Валентинович т. 099 326 31 95

Для прикладу розглянемо податкові наслідки (ризики) при купівлі-продажу частки ТОВ між фізичними особами (ФО). Інвестиційний прибуток від продажу корпоративних прав є базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) (пп. 164.2.9 ПКУ). Ставка ПДФО у такій операції становитиме 18% та 1,5% військового збору (п. 167.1 ПКУ). В свою чергу, інвестиційний прибуток – це дохід у вигляді позитивної різниці між доходом, отриманим платником податку від проведення операцій з цінними паперами з урахуванням курсової різниці, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, та витратами на придбання таких інвестиційних активів (пп. 14.1.811 ПКУ). Тобто, оподаткуванню підлягає не дохід, отриманий від продажу частки у статутному капіталі, а позитивна різниця між його вартістю при продажу та вартістю при купівлі частки у ТОВ. У випадку якщо продавець (учасник ТОВ) був засновником, то її вартістю буде номінальний розмір частки у статутному капіталі при створе

  Згідно із п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за операціями з експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства. Відповідно до п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПКУ товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України. Частиною першою ст. 248 МКУ визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування – з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до

  Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення. В той же час відповідно до частини першої  статті 1051 ЦК України  позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. ПОСТАНОВА   05 ЖОВТНЯ 2022 РОКУ СПРАВА № 463/9914/20   ПРОВАДЖЕННЯ № 61-1664СВ22   ВЕРХОВНИЙ СУД У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ПЕРШОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ … за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує

Відповідальність платників ПДВ за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної визначена ст. 120 прим. 1 Податкового кодексу України.   Зокрема, п.п.120 1 .1. Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 ПКУ, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: -10 відсотків суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладн

Фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій при здійсненні готівкових та/або безготівкових розрахунків. Відповідно  до   преамбули  Закону  України  від  06  липня  1995 року  № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції Закону України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI), дія цього Закону поширюється на усіх суб’єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається. Водночас, нормами ст. 178 ПКУ, якою визначено порядок оподаткування фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, не передбачено обов’язкового застосування реєстратора розрахункових операцій при здійсненні готівкових та/або безготів

  Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України (далі - ПКУ)  при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в ЄРПН. Згідно з п. 5 Порядку ведення Єдин

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. ПОСТАНОВА   20 ВЕРЕСНЯ 2022 РОКУ СПРАВА № 619/4478/20 ПРОВАДЖЕННЯ № 61-19095СВ21 ВЕРХОВНИЙ СУД У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ПЕРШОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ Відповідно до частин першої, другої статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде в

  Норма пункту  56.19 статті 56 ПК України  є спеціальною щодо норми частини четвертої  статті 122 КАС України , має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту  56.18 статті 56 ПК України ). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом МІСЯЦА, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. ПОСТАНОВА 22 ВЕРЕСНЯ 2022 РОКУ СПРАВА № 200/2660/21-А АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ № К/990/9076/22 ВЕРХОВНИЙ СУД У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Колегія суддів вважає помилковим твердження позивача про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністрати