Адвокат Пономарьов Михайло Валентинович т. 099 326 31 95

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон). Згідно з п. 6 частини першої ст. 1 Закону сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених Зако

Місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. ПОСТАНОВА   11 СІЧНЯ 2023 РОКУ СПРАВА № 807/1388/16 КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ № К/9901/42276/18 ВЕРХОВНИЙ СУД У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ … відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. П

  Пунктом 177.14 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено: фізичні особи – підприємці (далі – ФОП) – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які здійснюють виробництво власної сільськогосподарської продукції, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати у складі річної податкової декларації додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ). Відповідно до п. 64 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік. У додатку МПЗ до податкової декларації про майновий стан і доходи, зокрема, зазначаються: - кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються підприємцем для здійс

  Одними із знакових для платників податків в 2022 році є два рішення Верховного Суду, які без сумніву змінюють парадигму підходів до розгляду податкових спорів та на фундаментальному рівні розбирають принципи податкового законодавства. На цих рішеннях і зупинимось далі 1.  Рішення Великої Палати Верховного Суду щодо відходу від висновку про те, що вирок щодо фіктивного контрагента є автоматичним «вироком» для господарських операцій з таким контрагентом У 2015 році Верховний Суд України надав висновок, викладений у  постанові від 01 грудня 2015 року у справі N 826/15034/14 (N 21-3788а15) , про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв'язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При цьому, Верховний Суд України надав правову оцінку встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи щодо наявності вир

  Банківські спори є однією з ключових категорій справ та є одними з найскладніших у практиці Верховної Палати Верховного Суду. Оскільки мають не тільки великий обсяг доказової бази, якою оперують сторони, а й з вирізняються неоднозначністю судової практики. Вирішення проблемних питань у вищезазначених правовідносинах є доволі значущим напрямком діяльності Верховного Суду, який формує єдину судову практику для подальшого її застосування судами першої та апеляційної інстанції та використання сторонами висновків у банківських спорах. Отже, розглянемо та проаналізуємо практику Верховного Суду, зроблену в 2022 році, щодо банківських правовідносин: 1.  Нікчемність умов кредитного договору щодо оплатності послуги з надання інформації Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Особа звернулася з позовом до ПАТ «Ідея Банк» про визнання недійсним кредитного договору. Суди відмовили в задоволенні позову. Позивачка звернулася до Верховного Суду з касаці